Молодець! Ще один крок - і останнє питання!
«Гайдамаки» вперше опубліковано з незначними цензурними купюрами окремим виданням 1841 року у Петербурзі. В першодруку цей твір мав присвяту рос. «Василию Ивановичу Григоровичу, на память 22-го апреля 1838 года».
В наступні роки автор далі працював над текстом. Збереглося два друковані примірники твору з власноручними виправленнями Шевченка та з відновленням окремих рядків, вилучених цензурою: перший — у книзі «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки», другий — у «Кобзарі» 1860 (Обидва примірники — в інституті літератури імені Тараса Григоровича Шевченка Академії Наук Української Радянської Соціалістичної Республіки). Масштабність охоплення важливих подій, велика кількість дійових осіб і драматичних картин надають твору характеру епопеї.
Основним джерелом «Гайдамаків» була усна народна творчість (пісні, перекази і легенди). Про це говорив сам поет. Він знав також історичні праці українських,російських та польських авторів про Коліївщину — народне повстання 1768 року на Правобережній Україні.
В «Приписах» («Примітках») до поеми Шевченко посилався на «Історію Русів», «Історію Малої Росії» Д. Бантиша-Каменського, «Энциклопедичиский лексикон» А. Плюшара, «Історію Королівства Польського» Є. Бендтке. Він користувався працею М. О. Максимовича «Оповідь про Коліївщину» (в рукописі), польською мемуарною літературою.
Поет також читав художню літературу про гайдамаччину, зокрема повість М. Чайковського «Вернигора», з якої запозичив сцену вбивства Іваном Гонтою своїх дітей (факт не історичний). Очевидно, Шевченко знав твори й інших польських авторів на цю тему («Канівський замок» С. Гощинського та інші). Окремі епізоди гайдамаччини було зображено у творах російських письменників 1-ої половини 19 століття — К. Рилєєва, О. Сомова та В. Наріжного.
В поемі «Гайдамаки» Шевченко оспівав повсталий народ, його непереможну волю в боротьбі проти соціального і національного гніту, звеличив його мужність і душевну красу.
У творі «Гайдамаки» Шевченко уперше у європейському романтизмі поставив у центрі твору не героя-одинака, а народних месників, «громаду в сіряках»
Гомоніла Україна, довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла - червоніла...
Текла, текла та й висохла,
Степи зеленіють,
Діди лежать,
А над ними могили синіють...
Питання: Як називається поема-містерія Тараса Шевченка, епіграфом до якої є слова: "Положилъ еси насъ [поношеніе] сосЂдомъ нашымъ, подражненіе и поруганіе сущымъ окрестъ насъ. Положилъ еси насъ въ притчу во языцЂхъ, покиванію главы въ людехъ. (Псалом 43, ст. 14 и 15)"
Впишіть назву словами (українською мовою, з великої літери, в Н.в.)
